Яке це щастя – в радощах земних
Трудів і днів спивати кубок повний!
М.Рильський
Серед багатьох варіантів визначення щастя кожна нормальна людина обере мир, любов, злагоду, здоров’я, а подумавши, обов’язково додасть роботу, друзів, творчість, визнання… Так, без останніх визначень наше життя, навіть забезпечене, не буде повним. Щодня ми йдемо працювати не лише заради збільшення наших статків, хочеться більшого: і можливості себе реалізувати, і повноцінного спілкування з тими, хто близький тобі духом, і бажання багато віддати, аби більше отримати в духовному плані. Усім нам, хто працює і вчиться у Слов’янському хіміко-механічному технікумі, у цьому сенсі дуже поталанило: ми маємо все, аби відчувати повноту свого існування. Більше того, славетний часопис нашого навчального закладу цього року дає всім нам можливість доторкнутись до великої, справжньої історії – ми, викладачі, співробітники, студенти, випускники минулих років, стаємо свідками 100-річчя нашого технікуму.
Погодьтесь, таке випадає не кожному.
Погодьтесь, таке випадає не кожному.
100 років – солідна дата, час поглядів у минуле і думок про майбутнє. А минуле Слов’янського хіміко-механічного технікуму починалось у далекому 1909 році, коли Міністерством Народної Освіти Російської імперії в місті Слов'янську Харківської губернії вирішено було відкрити гірничозаводське училище, одночасно при ньому була відкрита реміснича школа із двома спеціальностями - слюсарно-механічною та керамічною. У 1917 році училище було реорганізовано в спеціальне середнє технічне училище з металургійними спеціальностями, а вже у жовтні 1920 року училище перетвориться в технікум металургійної спеціалізації на правах вищого навчального закладу, що готувало й випускало інженерів вузького профілю. У листопаді 1921 року технікуму вертають статус політехнічного училища з колишніми спеціальностями, до яких додаються будівельні. Знову була створена профшкола із двома відділеннями.
З вересня 1925-1926 навчального року політехнічне училище реорганізується : металургійне й будівельне відділення закриваються. Замість них відкривається хімічне відділення з установкою на обслуговування основного устаткування хімічної промисловості по виробництву кислот і солей та механічне відділення. Навчальний заклад перейменовують у профшколу, а через рік профшкола із трирічною освітою реорганізується в технікум з тими ж спеціальностями. Така зміна профілю не була випадковою. Країні потрібна була потужна хімічна промисловість, без якої був би неможливим подальший планомірний розвиток важкої індустрії. Історично відомо, що
в роки індустріалізації та перших п'ятирічок у СРСР була створена потужна на той час хімічна промисловість: приблизно за 10 років було побудовано 70 хімічних підприємств. Найпотужніші з них: гірничо-хімічне – «Апатити», Березняківський, Селикамський – калійні комбінати, Воскресенський, Сталіногорський комбінати, Ярославський гумовий завод. Знову було організоване виробництво штучного волокна, пластичних мас. Пізніше були побудовані хімічні заводи в Кемерово.
У 1932-1933 навчальному році технікум став готувати техніків-хіміків-аналітиків, техніків-технологів по виробництву кислот і солей, техніків-технологів-електриків, техніків-механіків по устаткуванню хімічних заводів. У 1934 року випуск техніків зріс до 122 чоловік, але кадрів не вистачало, тому в 1933 році на заводі було відкрите вечірнє механічне відділення. У період з 1931 по 1935 роки континент учнів у технікумі безупинно зростав, збагачувалася матеріальна база, росла майстерність педагогічних кадрів.
У 1936 році технікум був перейменований в індустріально-хімічний і через рік переданий Комісаріату хімічної промисловості, тому й отримав статус навчального закладу всесоюзного значення. З 1940 року в технікумі було відкрито вечірнє відділення зі спеціальностями: «Технологія виробництва лугів», «Ремонт, монтаж та експлуатація хімічного устаткування». Одночасно із цим відкриті філії Слов'янського технікуму в м. Костянтинівці з механічною, електромеханічною й технологічною спеціальностями, а в м. Верхньому – з технологічною та механічною. Слов'янський індустріально-хімічний технікум проіснував до 5 жовтня 1941 року.
Напередодні фашистської окупації технікум являв собою великий навчальний заклад з контингентом 900 учнів, з багатою матеріальною базою. Хімічні лабораторії, їхнє обладнання і кваліфікація викладачів дозволяли проводити окрім якісного навчання учнів також і наукові дослідження, виконувати необхідні виробничі аналізи для різних підприємств. У приміщення технікуму були підведені газ, вакуум-лінія, фонди бібліотеки технікуму нараховували 35 тис. книг. При технікумі працювали виробничі майстерні в складі таких цехів, як ливарного, з кольоровим литтям, механічного, механо-оборонного, модельного, ковальського, зварювального та станції випробування відцентрових насосів і РМК. Штат робітників у майстернях доходив до 400 чоловік, працювали в три зміни. Вироблена продукція йшла далеко за межі сучасної України.
За результатами навчально-виховної роботи технікум займав перші місця серед технікумів Комісаріату хімічної промисловості СРСР. За високі показники колектив технікуму неодноразово відзначався на державному рівні: кращі групи учнів преміювалися поїздками до Москви, Ленінграда, Києва, а кращі викладачі - путівками на кращі курорти колишнього Радянського Союзу.
Війна обірвала мирний спокій усієї країни, увірвалася в життя кожної людини. Технікум не припиняв працювати доти, поки над Слов'янськом не нависла загроза захоплення міста німецькими військами. Коли ж виникла необхідність надати реальну допомогу країні у відбитті фашистської агресії , учні старших курсів були відряджені на будівництво оборонних споруджень під Москву, а всі інші - на підготовку захисних заходів для оборони Волновахи. Майстерні до останніх днів працювали на потреби Південного армійського угрупування радянських військ, виготовляли пастки для німецьких танків. Евакуювали на північ лише невелику частину лабораторного устаткування.
За період окупації Слов'янський індустріальний технікум був повністю зруйнований, багато вихованців і викладачів загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, серед них - викладач технікуму Григорій Шмулевич, автор цілого ряду підручників. Вічна їм пам'ять і слава!
Ще не скінчилася війна, а технікум став відновлюватися. Перші заняття в стінах піднятого з руїн навчального закладу почалися 2 жовтня 1944 року. Умови навчання, особливо в 1944-1945 роках, були вкрай важкими. Опалення не працювало, обігрівалися «буржуйками», але і їх не вистачало. Паливом служили зрубані на території дерева. Проте бажання вчитися і швидше допомогти країні постати з руїн було величезним! Поступово технікум відновлює свою навчальну базу. Країні, як і в далекому 1920 році, потрібні були будівельники, тому в технікумі в 1946 році було відкрите будівельне відділення, яке проіснувало до 1960 року. З’явилась гостра потреба у фахівцях з теплотехнічного устаткування - і в технікумі з 1947 року створюється теплотехнічне відділення. Контингент учнів зростає до 1250 чоловік з вечірнім відділенням. Невпізнанно змінилися умови навчання: гуртожиток для учнів не тільки було відновлено, але й збільшено у два рази. Крім просторих світлих аудиторій у технікумі в післявоєнний час з'являються добре обладнані лабораторії й кабінети: лабораторія фізики, лабораторія СТОСІВ та автоматики, хімічні лабораторії, лабораторія електротехніки, кабінет графіки.
Разом з технікумом ріс і поновлювався кваліфікованими кадрами і його викладацький колектив. До речі, багато випускників технікуму згодом повернулися в рідні стіни, але вже в якості викладачів і лаборантів: В. М. Завадська, А. А. Федоренко, В. В. Макушев, Д. Д. Зенько. Велику частину свого життя віддали технікуму викладачі А.І.Курдюмов, С.М.Кемарський, А.В.Пахомов, А.А.Чалий, М.Д.Снєжинський, В.А.Антонова, В.К.Малиненко, Ю.М.Маліков, Н.П.Клюшник, Г.Г.Борисова, Л.Н.Стефановський, І.Н.Лапченко, Л.А.Оладенко.
Ця славна традиція зберігається і дотепер. Сьогодні плідно працюють і творчо реалізують себе колишні випускники: Є.Г.Русанов – завідуючий механічним відділенням, А.В.Синицька – завідуюча технологічним відділенням, Л.В.Пестрецова – заступник директора з навчальної роботи, викладачі Н.В.Звєрєва, І.С.Попов, С.В.Попов, В.В.Олійник, В.Б.Камнєва, М.М.Камнєв, Л.С.Леоневська, Л.Л. Воскресенська диспетчер навчальної частини Л.І.Гетьманенко, лаборанти С.І.Сущенко, Л.Ю.Токарєва, О.В.Говрас, М.О.Римар, Н.М.Сущенко, О.С.П’яткова. Працівники бібліотеки технікуму є представниками різних поколінь випускників СХМТ- завідуюча бібліотекою О.М.Шевлякова, бібліотекарі М.О.Михеєва та Г.М.Крючкова. Завершили свій трудовий стаж колишні випускники -викладачі С.С.Курковська, А.Ф.Ліферова, Л.О.Пахомов, Г.Г.Савенко. Багато років віддано працюють в СХМТ Г.В.Чеха, Г.Б.Пахомова, Л.Б.Біднюк, Н.Д.Шевчук, Д.О Брежнєв, Л.М.Єрмаченя, М.П.Винниченко. Добру пам'ять по собі залишив усіма шанований О.О.Бутенко.
Наш технікум по праву може пишатися своїми випускниками! Адже з їх числа вийшли й державні діячі, і лауреати різних премій, і Герої Радянського Союзу, і директори великих підприємств: Герой Радянського Союзу Ф.Я.Брисьов, двічі Герой Радянського Союзу Лисенко, Л.І.Новак - почесний громадянин м. Слов'янська, заслужений машинобудівник УРСР; Е.Ф.Пучков - заступник голови правління ВАТ «Донбаспромхіммонтаж», заслужений будівельник; В.М.Панасенко, – колишній директор арматурно-ізоляторного заводу ; В.С.Арапетов – заступник директори АІЗу; О.М.Гармаш - директор по будівництву й побуту ВАТ «Концерн «Стирол», Л.Л. Мизяк - генеральний директор « Стирол-пак», Л.Л.Товажнянський - ректор НТУ «Харківський політехнічний інститут», Ю.М.Пімченко - керівник лабораторії НДІВМ, М.І.Рубан - директор ВАТ «АІЗ-Енергія», В.М.Супрун - директор ВАТ «Содовий завод», О.Я.Лазаренко – доцент, декан Слов'янського державного педагогічного інституту.
Сьогодні СХМТ – найстаріший вуз Донеччини з багатими традиціями та прекрасними перспективами. Очолюваний В.П.Урайчиком, колектив технікуму успішно реалізує свої освітянські задачі, впроваджує в навчально-виховний процес новітні технології сучасної освіти. За довгі роки свого існування СХМТ підготував більше 24000 фахівців, які працюють на підприємствах України, Росії, Прибалтики, на Далекому Сході, в країнах Азії, Африки, Центральної та Латинської Америки. Студенти технікуму виборюють призові місця в регіональних конкурсах, предметних олімпіадах, спортивних змаганнях, професійних конкурсах, отримують іменні стипендії, стипендії Президента, Верховної Ради, губернатора області. Щороку 18-20% студентів отримують дипломи з відзнакою, вступають на бюджетні місця факультетів НТУ «Харківський політехнічний інститут», Донбаської державної машинобудівної академії, Рівненського державного університету водного господарства та природокористування та інших престижних вузів країни.
Слов'янський хіміко-механічний технікум у досить важкий час економічних негараздів для всієї країни зміг відкрити нову спеціальність 5.12020101 «Фармація», щоб готувати фармацевтів-провізорів для потреб регіону. Також щороку успішно проводиться набір студентів на спеціальності:
5.05050207 «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної і нафто- газопереробної промисловості»,
5.04010602 «Прикладна екологія»,
5.05130102 «Виробництво неорганічних речовин»,
5.05130109 «Виробництво тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів і виробів».
Розташований в центрі міста, технікум завжди в курсі всіх подій. Його двері широко і вдячно відкриті для тих, хто своє життя пов’язав із ним, для старих та нових друзів.
